Злата Лагутіна: «Тонка капіталізація» – один з методів пов’язаності між суб’єктами господарювання

опубліковано 13 вересня 2019 о 16:47 Розділ: Новини

«Більшість українських компаній під визначенням «тонка капіталізація» розуміють лише специфіку відображення в податковому обліку відсотків за кредитами. Проте, це поняття тісно пов’язане з формами фінансування компанії», – розповіла заступник начальника Головного управління ДПС у м. Києві Злата Лагутіна.

За словами заступника, який у податковій міста Києва координує роботу підрозділу аудиту, існує два види фінансування компанії: боргове фінансування та участь у власному капіталі.

У більшості випадків до боргового фінансування відносяться випадки надання кредиту (позик) під відповідний відсоток. Операції з нарахування відсотків по кредиту відносять до складу витрат, що у свою чергу зменшує об’єкт оподаткування податком на прибуток. Саме до боргового фінансування компанії слід відносити «тонку капіталізацію».  

Інший вид фінансування компанії – участь у власному капіталі. Цей вид фінансування властивий для суб’єктів господарювання з прямою пов’язаністю. У такому випадку материнська компанія має право на отримання дивідендів від дочірньої компанії, але це можливо лише за умови прибутковості останньої.

За спостереженнями аудиту за останні роки в Україні назріла тенденція серед платників податків, що боргове фінансування є значно привабливішим. Інакше не пояснити, чому більшість компаній здійснює саме таке фінансування.

При цьому, «тонка капіталізація» тісно пов’язана з трансфертним ціноутворенням, оскільки є одним із методів пов’язаності між суб’єктами господарювання у рамках Податкового кодексу України.

Зокрема, статтею 14 Податкового кодексу визначено, якщо сума всіх боргових зобов’язань однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, – більше ніж у 10 разів), то ці особи визнаються пов’язаними. При цьому, сума таких зобов’язань та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення боргових зобов’язань і суми власного капіталу на початок і на кінець звітного періоду з урахуванням процентів.

Злата Лагутіна також нагадала, що операції можуть бути визначеними контрольованими, якщо одночасно виконуються умови підпункту 39.2.1.7 Податкового кодексу.