Податок на нерухоме майно, нарахування та сплата окремих податків і зборів платниками єдиного податку, рентна плата за користування радіочастотним ресурсом - під час сеансу телефонного зв’язку «гаряча лінія»
Головне управління ДПС у м. Києві , опубліковано 13 вересня 2021 о 11:19 Розділ: Новини
В Головному управлінні ДПС у м. Києві 08 вересня 2021 року відбувся сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» на тему: «Особливості податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку. Особливості нарахування та сплати рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України, згідно запровадженої нової ставки рентної плати, починаючи з 23.05.2020 р., з дати набрання чинності змін до ПКУ (внесених ЗУ від 16.01.2020№466-IX)».
Пропонуємо Вашій увазі відповіді на деякі запитання, які надійшли від платників податків під час сеансу телефонного зв’язку «гаряча лінія».
1. Чи є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізична особа, яка має право власності на нежитлове приміщення як ФОП?
Відповідь: Цивільним кодексом України визначено, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Оскільки ст. 266 Податкового кодексу України не визначено такого платника як фізична особа – підприємець, то такий платник – власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.
2. На підставі яких документів власник об’єкта житлової нерухомості може підтвердити, що така житлова нерухомість непридатна для проживання?
Власник об’єкта житлової нерухомості може підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для проживання на підставі рішення органу місцевого самоврядування про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.
Відповідно до пп. «ґ» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Статтею 30 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що питання обліку житлового фонду, об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, здійснення контролю за його використанням, а також питання визначення технічного стану житлових будинків належать до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Згідно з п. 3 Положення обстеження житлових будинків (приміщень) проводиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.
На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації (п. 4 Положення).
В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання (п. 5 Положення).
Згідно з п. 11 Положення якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.
При цьому додаються такі документи:
а) рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів про визнання жилого будинку (жилого приміщення) невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання;
б) проект рішення виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів про дальше використання жилого будинку (жилого приміщення) або про знесення будинку.
Виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку (п. 12 Положення).
3. Як визначається тип об’єкта нерухомості з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?
Відповідь: з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, типи об’єктів нерухомості визначаються відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
4. Які ще будівлі крім квартир та житлових будинків віднесені до житлового фонду?
Відповідь: підпунктом 14.1.129.1 пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на такі типи:
житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
5. Які строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?
Відповідь: відповідно до пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується:
а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
6. Як визначаються типи об’єктів нежитлової нерухомості з метою оподаткування податком на нерухоме майно?
Відповідь: згідно з пп. 14.1.129 прим. 1 пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, поділяються на такі типи:
будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
будівлі промислові та склади;
будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
інші будівлі.
7. Яким чином необхідно сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якщо місцева рада не прийняла нове рішення про встановлення ставок податку?
Відповідь: згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) cтавки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням Ради, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, місцева рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
8. Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховуються п’ятеро дітей, одній з яких виповнилося 18 років?
Відповідь: підпунктом «л» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей.
Згідно з абзацами другим – третім ст. 1 розд. І Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства», дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Відповідно до ст. 6 глави 1 розд. І Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Враховуючи зазначене, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховуються п’ятеро і більше дітей, жодному з яких не виповнилося 18 років.
9. Чи є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти незавершеного будівництва?
Відповідь: відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.
Згідно з частиною другою ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
При цьому до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону (ч. третя ст. 331 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, об’єкти незавершеного будівництва не визначені ПКУ як об’єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
10. Від сплати яких податків і зборів звільняються юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи?
Відповідь: відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
податку на прибуток підприємств;
податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується, зокрема, юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену пп. 1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ;
податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).
Поряд з цим, абзацом другим пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ визначено, що суб’єкти господарювання – юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 розд. ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.
Абзацом третім пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ встановлено, що суб’єкти господарювання – юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному ст. 39 прим. 2 та розд. ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.
Водночас, слід зазначити, що норми ст. 39 прим. 2 ПКУ набирають чинності з 01.01.2022 відповідно до абзацу четвертого п. 1 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», враховуючи зміни, внесені Законом України від 17 грудня 2020 року № 1117-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування».
Згідно з п. 297.2 ст. 297 ПКУ нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 ст. 297 ПКУ, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені ПКУ.
У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону.
Платник єдиного податку виконує передбачені ПКУ функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах (п. 297.3 ст. 297 ПКУ).
11. Яку ставку єдиного податку застосовує юридична особа – платник єдиного податку, яка з початку року обрала ставку єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість, якщо протягом звітного кварталу було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість?
Відповідь: юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка з початку року обрала ставку єдиного податку у розмірі 3 відс., що передбачає сплату податку на додану вартість (далі – ПДВ), та якій протягом звітного кварталу було анульовано реєстрацію платника ПДВ, застосовує у такому звітному кварталі ставку єдиного податку у розмірі 3 відс. та не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу зобов’язана подати заяву щодо переходу на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відс., що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, або заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування.
12. Чи повинні ЮО – платники ЄП третьої групи при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток?
Відповідь: згідно з пп. 57. 11. 2 п. 57. 11 ст. 57 ПКУ у редакції, що діє з 01 січня 2018 року, крім випадків, передбачених пп. 57. 11. 3 п. 57. 11 ст. 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст. 136 ПКУ.
Отже, починаючи з 01 січня 2018 року, для платників єдиного податку (третьої та четвертої групи) відмінено обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску при виплаті дивідендів. Тобто, платники єдиного податку (третьої та четвертої групи) не нараховують та не сплачують до бюджету авансові внески з податку на прибуток при виплаті з 01 січня 2018 року дивідендів, в тому числі за результатами фінансово-господарської діяльності за періоди до 01 січня 2018 року.
13. Чи можуть бути платниками ЄП третьої групи ЮО, які здійснюють лізингові (орендні) операції, надають в оренду рухоме та нерухоме майно?
Відповідь: юридичні особи, які здійснюють лізингові (орендні) операції, надають в оренду рухоме і нерухоме майно, можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, якщо вони не є фінансовими установами та виконують інші умови застосування спрощеної системи оподаткування.
14. Чи подає декларацію з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та сплачує рентну плату фізична особа – користувач радіочастотного ресурсу, яка не є суб’єктом господарювання?
Відповідь: фізична особа – користувач радіочастотного ресурсу, яка не є суб’єктом господарювання, щомісяця подає Податкову декларацію з рентної плати до органу ДПС за своєю податковою адресою (місцем проживання) та сплачує рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України.
При цьому платник рентної плати подає копію ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою у місячний строк після їх видачі.
Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»:
Підписуйтеся на канали інформування ДПС :