До уваги платників екологічного податку !

Головне управління ДПС у м. Києві звертає увагу, що з 2019 року застосовується  новий порядок справляння та розподілу сум доходів від екологічного податку, зокрема в частині двоокису вуглецю в атмосферне повітря (далі – Викиди двоокису вуглецю).     

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до визначення платників екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у частині викидів двоокису вуглецю (далі – податок за викиди двоокису) та порядку його сплати.

Згідно з п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками екологічного податку визнаються суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, тобто суб’єкти – власники або користувачі стаціонарних джерел забруднення, у складі яких функціонують відокремлені структурні підрозділи.

Відповідно до п.240.7 ст.240 ПКУ для платників податку за викиди двоокису, якими згідно з п. 240.1 ст. 240 ПКУ є юридичні особи під час виконання господарських операцій якими здійснюються викиди на окремих джерелах забруднення, визначено граничний обсяг викидів двоокису вуглецю у розмірі 500 тонн за рік, після досягнення якого юридичні особи декларують свої податкові зобов’язання власне за обсяги викидів двоокису вуглецю у тому звітному податковому періоді, коли таке перевищення відбулося.

Підґрунтям застосування зменшення об’єкта оподаткування екологічним податком є встановлення у п.240.7 ст.240 ПКУ граничного обсягу викидів двоокису вуглецю.

З огляду на викладене одноразове у податковому річному періоді зменшення об’єкта оподаткування податком за викиди двоокису застосовується платником до величини фактичного сумарного (сукупного) обсягу викидів двоокису вуглецю всіма стаціонарними джерелами викидів, які використовує такий платник у першому звітному податковому періоді, у якому відбулося перевищення встановленого п.242.4 ст.242 ПКУ граничного обсягу викидів двоокису вуглецю.

Платник податку за викиди двоокису самостійно адмініструє граничний обсяг викидів двоокису вуглецю, визначений п. 240.7 ст. 240 ПКУ, сукупно по всіх відокремлених структурних підрозділах, якими здійснюються викиди на окремих джерелах забруднення, для чого визначає принцип розподілу зазначеного обсягу викидів між своїми відокремленими структурними підрозділами, що має бути зафіксовано в розпорядчому документі облікової політики підприємства.

Статтею 252 ПКУ для екологічного податку визначено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПКУ платники екологічного податку, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення складають декларації та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують екологічний податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації – за місцем розміщення стаціонарних джерел.