Про дотримання вимог валютного законодавства при одержанні резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів говорилось під час сеансу телефонного зв’язку «гаряча лінія»

В Головному управлінні ДПС у м. Києві 23 вересня 2021 року відбувся сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» на тему: «Дотримання вимог валютного законодавства при одержанні резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів».

Пропонуємо Вашій увазі відповіді на деякі запитання, які надійшли від платників податків під час сеансу телефонного зв’язку «гаряча лінія».

1. Чи подається звіт про фінансові операції з нерезидентами?

Відповідь: подання звіту про фінансові операції з нерезидентами було передбачено постановою Правління Національного банку України (далі – НБУ) від 01 березня 2016 року № 129 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», яка втратила чинність 01 січня 2019 року, згідно з постановою Правління НБУ від 13 листопада 2018 року № 120 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України».

Таким чином, з питання подання звіту про фінансові операції з нерезидентами необхідно звертатись до НБУ.

2. Чи підлягають реєстрації НБУ договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов’язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, позиками (у тому числі договори про отримання резидентом від нерезидента поворотної/ безповоротної фінансової допомоги в іноземній валюті)?

Відповідь: обов’язок щодо реєстрації НБУ договорів, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов’язань в іноземній валюті було визначено постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 року № 270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам» (далі – Положення № 270), яка втратила чинність 07 лютого 2019 року.

Водночас,  відповідно   до   п. 2   Постанови  НБУ   від   02 січня  2019   року  № 6 (далі – Постанова № 6) «Про затвердження Положення про порядок надання банками НБУ інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками» (далі – Положення № 6) банки здійснюють ініціювання реєстраційних дій/анулювання реєстрації договорів за допомогою засобів спеціального програмного забезпечення НБУ щодо реєстрації договорів згідно з Положенням № 270), до 14 год. 06 лютого 2019 року.

Згідно з п. 3 Постанови № 6 з 07 лютого 2019 року обслуговування банками операцій резидентів  за  договорами,  що  передбачають  виконання  резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами (позиками) (далі – договори), здійснюється, зокрема, з урахуванням такого:

1) реєстрація договорів, яка була здійснена НБУ (реєстраційні свідоцтва, що були видані НБУ резидентам-позичальникам) у період до 07 лютого 2019 року, втрачає(ють) чинність;

2) банки зобов’язані надавати інформацію щодо договорів в електронній формі до автоматизованої інформаційної системи НБУ «Кредитні договори з нерезидентами» (далі – Інформаційна  система)   згідно   з   порядком,   установленим  Положенням  № 6,  з 10 год. 07 лютого 2019 року та з урахуванням підпунктів 4 та 5 п. 3 Постанови № 6;

3) інформація щодо договорів, яка згідно з Положенням № 270 надавалася банками до НБУ для цілей реєстрації договорів (унесення змін до реєстрації договорів) та міститься в електронному реєстрі повідомлень про договори, що ведеться засобами спеціального програмного забезпечення НБУ щодо реєстрації договорів (далі – Реєстр), станом на 10 год. 07 лютого 2019 року переноситься в автоматизованому режимі до облікових записів Інформаційної системи (із збереженням номера та дати запису, що відповідає договору в Реєстрі, для облікового запису, що відповідає цьому договору в Інформаційній системі);

4) банк (у разі потреби) уносить зміни/уточнення до інформації щодо договорів, яка була в автоматизованому режимі відповідно до пп. 3 п. 3 Постанови № 6 перенесена до облікових записів Інформаційної системи, у загальному порядку згідно з Положенням № 6;

5) банк, якщо в Інформаційній системі немає облікового запису, що відповідає договору, реєстрація якого підтверджувалася реєстраційним свідоцтвом (із додатками за їх наявності)  у  паперовій формі, що було видане НБУ резиденту-позичальнику та станом на 06 лютого 2019 року залишалося діючим, уносить інформацію щодо такого договору (із посиланням на номер і дату такого реєстраційного свідоцтва) до Інформаційної системи не пізніше дня проведення валютної операції за цим договором через цей банк.

Інформаційна система – це комплекс організаційно-технічних засобів НБУ, який забезпечує формування централізованої інформаційної бази про договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками (уключаючи поворотну фінансову допомогу) (пп. 1 п. 2 Положення № 6).

Враховуючи вищевикладене з питання реєстрації НБУ договорів, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов’язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, позиками (у тому числі договори про отримання резидентом від нерезидента поворотної/безповоротної фінансової допомоги в іноземній валюті) необхідно звертатись до НБУ.

3. Чи може резидент (ЮО) надати поворотну фінансову позику нерезиденту (ФО) шляхом перерахування такої позики в гривнях на рахунок, відкритий нерезидентом на території України?

Відповідь: з даного питання Вам необхідно звернутись до Національного банку України, оскільки відповідно до Закону України від 20 травня 1999 № 679-ХІV«Про Національний банк України», однією із функцій Національного банку є, зокрема, проведення грошово-кредитної політики та визначення правил проведення банківських операцій.

4. Для яких валютних операцій передбачено одержання індивідуальної ліцензії НБУ?

Відповідь:   відповідно  до    п. 1   ст. 9  Закону України   від   21  червня  2018   року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) банки надають банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі банківської ліцензії.

Згідно із п. 2 ст. 9 Закону № 2473 небанківські фінансові установи на підставі ліцензії Національного банку України (далі – НБУ) на здійснення валютних операцій здійснюють такі валютні операції:

1) торгівля валютними цінностями в готівковій формі;

2) переказ коштів;

3) здійснення розрахунків у іноземній валюті на території України за договорами страхування життя;

4) факторинг (у частині здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента);

5) інші валютні операції, визначені НБУ.

У ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій зазначаються валютні операції, які дозволяється здійснювати небанківській фінансовій установі на підставі цієї ліцензії.

Небанківські фінансові установи здійснюють валютні операції, пов’язані з наданням фінансових послуг такими установами, без отримання ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій у випадках та порядку, встановлених НБУ.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону № 2473 оператори поштового зв’язку надають фінансові послуги з переказу коштів, якщо вони є валютними операціями, та (або) фінансові послуги з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

Оператори поштового зв’язку здійснюють валютні операції, пов’язані з наданням фінансових послуг такими операторами, без отримання ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій у випадках та порядку, встановлених НБУ.

Ліцензії  НБУ  на  здійснення  валютних  операцій  діють безстроково (п. 4 ст. 9 Закону № 2473).

5. Якою мовою укладаються зовнішньоекономічні контракти?

Відповідь: відповідно до п. 2 ст. 382 Господарського кодексу України (далі – ГКУ)  форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов’язки його сторін регулюються Законом України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Згідно з ст. 19 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» міжнародні двосторонні договори України укладаються державною мовою та мовою іншої сторони, якщо інше не передбачено таким міжнародним договором.

Міжнародні багатосторонні договори укладаються мовами, погодженими сторонами.

Водночас, з питань щодо мови, якою укладаються зовнішньоекономічні контракти пропонуємо звернутись до Міністерства економіки України.

6. Чи поширюються вимоги Закону України «Про валюту і валютні операції» щодо граничних строків розрахунків за операціями з надання резидентами позик, кредитів, поворотної фінансової допомоги нерезидентам?

Відповідь:  згідно з п. 1 ст. 13 Закону № 2473 Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» зі змінами та доповненнями, експорт (експорт товарів) – продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Імпорт (імпорт товарів) – купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Пунктом 4 розд. І Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 2 «Про затвердження Положення про здійснення операцій із валютними цінностями» (далі – Положення № 2) визначено валютні операції, що належать до поточних валютних операцій, та операцій, пов’язаних із рухом капіталу (п. 5 розд. І Положення № 2).

Відповідно до п п. 1 п. 5 розд. І Положення № 2 до валютних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, належать, зокрема операції, пов’язані з наданням та отриманням резидентами позик і кредитів.

При цьому до поточних торговельних операцій належать операції, зазначені у пп.1 п. 4 розд. І Положення № 2, а саме: розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені,бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв’язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України. До поточних неторговельних операцій належать операції, зазначені у підпунктах другому – двадцять  першому  п. 4  розд.  І   Положення  № 2 (абз. другий п.п. 21 п. 4 розд. І  Положення № 2).

Таким чином, оскільки операції з надання резидентами позик, кредитів,поворотної фінансової допомоги нерезидентам не є операціями з експорту та імпорту товарів – поточними торговельними операціями, то на такі операції не поширюються вимоги Закону № 2473 щодо дотримання граничних строків розрахунків.

При цьому слід зазначити, що особливості здійснення окремих валютних операцій клієнтів за кредитними договорами (договорами позики/поворотної фінансової допомоги) визначено розд. VІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженного постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5.

7. Чи можуть бути переведені резидентом-позичальником боргові кредитні зобов’язання в іноземній валюті перед нерезидентом на іншого резидента або нерезидента?

Відповідь: правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ  та  відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом № 2473).

Одним із принципів валютного регулювання відповідно до ст. 2 Закону № 2473 є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає:

право фізичних та юридичних осіб-резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн;

право фізичних та юридичних осіб-резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності;

недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.

При цьому Законом № 2473 не передбачено обмежень щодо можливості переведення резидентом-позичальником боргових кредитних зобов’язань в іноземній валюті перед нерезидентом на іншого резидента.

Водночас зазначаємо, що заходами захисту, запровадженими Національним банком України (далі – НБУ) відповідно до ст. 12 Закону № 2473 та затвердженими постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 (далі – Положення № 5), встановлено особливості здійснення окремих валютних операцій клієнтів за кредитними договорами (договорами позики/поворотної фінансової допомоги) та за аграрними розписками (розд. VІІ Положення № 5).

Крім того порядок надання банками НБУ інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками, визначено постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 6.

8. Які фінансової операції підлягають фінансовому моніторингу та в якому розмірі?

Відповідь: відповідно до пп. 67 п. 1 ст. 1 Закону України від 06 грудня 2019 року № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361) фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, – порогові фінансові операції, підозрілі фінансові операції (діяльність).

При цьому, фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тис. грн. (для суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, – 55 тис. грн.) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тис. грн. на момент проведення фінансової операції (для суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, – 55 тис. грн.), за наявності однієї або більше таких ознак:

зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін – учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (в тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін – учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі (юрисдикції);

фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім’ї та/або осіб, пов’язаних з політично значущими особами;

фінансові операції із переказу коштів за кордон (в тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів України до офшорних зон);

фінансові  операції  з  готівкою (внесення, переказ, отримання коштів) (п. 1 ст. 20 розд. ІІІ Закону № 361).

Фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (п. 1 ст. 21 розд. ІІІ Закону № 361).

9. Чи допускається відступлення права вимоги незалежно від наявності угод чи фінансових зобов’язань між резидентами, а також між резидентами та нерезидентами?

Відповідь: відповідно до ст.ст. 512-516 Цивільного Кодексу України (далі – ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 13 Закону № 2473 у разі встановлення Національним банком України (далі – НБУ) граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до п.п. 2 п. 9 розд. III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 7 (далі – Інструкція № 7), у разі експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному п. 16 прим. 2 розд. IV Інструкції № 7.

У випадку, коли згідно з укладеною угодою купівлі-продажу у зовнішньоекономічній сфері, резидентом експортовано продукцію на умовах відстрочки платежу, то така операція потрапляє в правове поле Закону № 2473.

При цьому у разі укладання договору про відступлення права вимоги між двома резидентами України, право кредитора переходить до іншого резидента, і в послідуючому валютна виручка надійде не власнику експортованої продукції, а іншій особі.

Разом з тим, відповідно до п.п. 6 п. 9 розд. III Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі заміни кредитора в зобов’язанні за операцією з експорту товарів – після зарахування на поточний рахунок резидента – нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом – первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов’язанні за операцією з експорту товарів.

Отже, допускається здійснення відступлення права вимоги між резидентами при здійсненні експортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

10. Чи допускається переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових зобов’язань між резидентами, а також між резидентами та нерезидентами?

Відповідь: переведення боргу регулюється ст.ст. 520-524 ЦКУ, відповідно до яких боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні суб’єктного його складу. При цьому переведення боргу можливе лише за згодою кредитора.

У випадку заміни боржника-нерезидента іншим нерезидентом валютна виручка (товар) надійде експортеру (імпортеру) продукції, але від іншого нерезидента. У такому випадку вимоги Закону № 2473 не будуть порушені.

Крім того, у разі укладення договору переведення боргу між двома нерезидентами за кордоном, за умови відсутності іншої домовленості сторін у самому договорі, матеріальне право України не застосовується.

При цьому зазначаємо, що кожен конкретний випадок взаємовідносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі і тих, про які йдеться мова, потребують аналізу документів та матеріалів.

Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»:

https://t.me/infoTAXbot

Підписуйтеся на канали інформування ДПС :

https://t.me/tax_gov_ua

facebook.com/TaxUkraine/

youtube.com/TaxUkraine